Остап ОброцаНа двадцятому році незалежності Остапові Оброці виповнилося б 80. А він назавжди залишиться 48-річним, яким відійшов у вічність восени 1979 року.

Народився Остап Оброца 22 червня в 1931 року в селі Добрівляни на Стрийщині. Вищу освіту здобув в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові за спеціальністю «Ілюстрація та оформлення". В доробку художника — акварелі, рисунки, екслібриси та станкові ліногравюри. Оформив художник ряд книг, зокрема прозу Бориса Загорулька вірші Віктора Романюка, роман «Повія» Панаса Мирного, працював він також в галузі прикладної графіки.

Становлення Оброци художника відбулося на початку 60-х років. Перші твори станкової графіки перебували під впливом естампів відомого Стрийського художника Петра Обаля. Контрасти чорного й білого, лаконічна побудова рисунка різцем. В ранній період творчості П. Обаль створив своєрідний диптих в техніці дереворізу — «Портрет матері» й «Портрет батька». Подібний диптих створить і О. Оброца. Поступово він вдосконалює, збагачує свою техніку, вводить декоративні елементи.

На той час Львів славився як центр графічного мистецтва. Ще жила Олена Кульчицька, активно працювали Леопольд Левицький, Ярослава Музика, Стефанія Гебус-Баранецька, Софія Караффа-Корбут, Валентин Бунов, Семен Грузберг, Зіновій Кецало, Маргарита Старовойт. Водночас з Оброцою все більше заявляли про себе Іван Крислач, Володимир Овчинников та молодий Євген Безніско.

Поступово все більше О. Оброца захоплюється малими графічними формами, зокрема екслібрисом. Тут він поступово стає визнаним майстром. Створив художник за нетривалий творчий період понад 150 книжкових мініатюр. Багато з них є справжніми шедеврами вітчизняного графічного мистецтва. О. Оброца використовує лупу, різці для мідьорита й дереворита при створенні мініатюр на лінолеумі. Вони вражають глядача філігранною обробкою деталей, ним можна довго любуватися, довго їх розглядати.

З успіхом експонував свої екслібриси О.  Оброца на зарубіжних виставках, він став лауреатом конкурсу на створення екслібрису для Музею Великої Вітчизняної війни в Мінську. Створив художник екслібриси для музею історії друкарства, музею народної архітектури і побуту, численні екслібриси любителів книги на теренах колишнього Союзу. Лікар Павловський, письменники Роман Федорів, Роман Кудлик, Роман Лубківський, Іван Сварник, космонавт Павло Попович...

Пробував свої сили О. Оброца в техніці кольорової ліногравюри. Художник задумай грандіозну серію на теми народних пісень. На жаль, втілилася лише невелика частина задуму: кілька кольорових ліногравюр, зокрема «Верховино, мати моя...», «Ой на горі та й женці жнуть», «Степом степом...», ще кілька. Бентежать душу романтично-настроєві ліногравюра О. Оброци «Мелодія гір», «Білий вітер». Героїчне минуле нашого народ) оспівує невелика серія портретів козацьких героїв, ліногравюра «Олекса Довбуш».

Не довелося здійснитися ще одному задумові художника Остапа Оброци. Він мріяв проілюструвати поему Івана Франка «Мойсей». Були вже зроблені кілька олівцевих чорнових ескізів. Мріяв художник зайнятися технікою офорту. Вивчав спеціальну літературу, придбав офортні голки.

Остап Оброца так і не встиг стати членом Спілки художників. Болісно переживав це, бо мав відповідну кількість участі у виставках — в Україні й міжнародних. Хрущовська «відлига» змінилася Брежнєвським «застоєм». Роботи художника певно не зовсім вписувалися в рамки мистецтва соціалістичного реалізму. Були мабуть, й інші причини. Якось на початку 70-х років О. Оброца передав своєму знайомому в Київ кілька своїх екслібрисів. В США була видрукована книжка «Екслібриси українських художників-шістдесятників». Автори в передмові наголошували, що через ідеологічний тиск українські художники-графіки не мають змоги самореалізуватися в творах станкової графіки. Натомість екслібрис дає їм свободу такого самовираження. Про книжку говорило радіо «Свобода», художник кілька разів викликали в КаДеБе. Як результат — виставляв свої роботі після того художник лише в Стрию.

У 1981 році відбулася в Стрию персональна виставка О. Оброци Виставка була посмертною. Художник встиг підготувати й оформити роботи. На жаль, п'ятдесятиріччя художника святкувалося вже без нього. Були присутніми батьки О. Оброци, приїхали зі Львова щирі його друзі — художник-графік Євген Безніско та історик Ярослав Ісаєвич. Згадували його друзі, знайомі, журилися: великий талант художника випромінював кожен естамп, кожна його акварель.

Кілька разів О. Оброца малював пишного дуба при в'їзді в рідні Добрівляни — своєрідну візитну картку села. Невпізнаним стало тепер село. Впав підточений хворобами дуб: селяни посадили поруч з ним молоденького дуба, який стане в силі через десяток-півтора років. Старе село відтіснили вбік пишні, з колонами й башточками будинки «нових українців". Вони заслонили собою чарівні луги й переліски, що оточували Добрівляни. Природа ще, слава Богу, пробує протистояти наступу цивілізації. Ці місця дуже любив Остап Оброца. Любив своє звичайне село великою любов'ю. Любив Карпати: і ближчі місця у Сколівських Бескидах, і дальні — в серці Гуцульщини — Косів, Рахів, Космач, Криворівню. Роботи художника зберігає його син Ігор. Частина їх зберігається в музеї літературно-мистецького об'єднання «Хвилі Стрия» та краєзнавчому музеї «Верховина».

З перших днів створення літературно-мистецького об'єднання «Хвилі Стрия» О. Оброца був найактивнішим членом та заступником голови об'єднання. Саме при ньому об'єднання мало найзначніші свої досягнення в образотворчому мистецтві, він любовно оформив експозицію музею «Хвилі Стрия» — від вітрин — до кожного естампа чи картини.

Поховали 48-річного О. Оброцу на стрийському цвинтарі. На могилі стоїть бюст роботи стрийського скульптора Зеновія Куйбіди.

Україна багата талантами. Через те, певно, доля щедрою рукою гасить свічки їхнього життя. Понад тридцять років Остапа Оброци немає з нами. Його бракує: талановитих його рук, його веселої вдачі, і якоїсь вродженої шляхетності, інтелігентності — попри, здавалось би, простоту і товариськість. Художників у Стрию не бракує: і добрих, і таких, що ледь вміють тримати пензля в руках, але вважають себе майстрами. На жаль, ніхто не продовжив О. Оброцу в мистецтві: молоді художники не бажають займатися мистецтвом гравюри не лише в Стрию. Рідко побачиш тепер гравюру у Львові, Києві.

Тим дорожчі для нас твори великого майстра естампної графіки екслібрису, селянського сина з Добрівлян — Остапа Оброци.

Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor