1-го березня минає 115-а річниця з дня народження видатного українського художника-монументаліста, живописця, реставратора, декоратора – Олександра Харківа. Щоправда, він походив із Полтавщини, та доля привела його провести кінець життя на нашому Підгір’ї.

Олекса, як його називали друзі в Галичині, народився 1 березня 1897 року в м. Кременчуці на Полтавщині. Зростав серед дивовижних краєвидів, широких ланів, перелісків і чистих річок, між живописних пагорбів рідної Полтавщини. Після закінчення реальної гімназії поїхав до Петербурга з наміром студіювати електротехніку. Навчання перервав у 1918 – 1920 рр., відбуваючи тоді військову службу в армії, дослужився до ступеня поручника. В цей час змінилися професійні зацікавлення молодого чоловіка і в 1922 році записався до Академії мистецтв у Кракові на відділ малярства. Навчався у відомих професорів Станіслава Дембіцького, Йосифа Магоффера (знаменитого маляра і педагога), Яна Войнарського (декоратора). Склав іспити з теоретичних предметів: історії мистецтва і технологічної хімії, а в 1924 р. за малярські праці на академічній виставці він отримав похвальне відзначення.

Олександр Харків закінчив студії в Академії в 1926 році, після чого його було залучено до співпраці над виконанням декорацій у Навельському замку. З 1926 року він розгорнув широку мистецьку діяльність, як маляр і педагог. Першою його працею, як художника, був розпис церкви в с. Климківка на Львівщині. Двома роками пізніше Харків виїхав до Яворова біля Львова, а згодом до Стрия, де працюва вчителем рисунку у дівочій гімназії і учительській семінарії.

Виконуючи ці обов’язки, він не забував про свої аспірації. Так у 1928 – 1934 рр. розмальовував церкви або відновлював поліхромії в селах Вілька Роснівська, Завадів, Прибличі і Наконечне. Займався також малюванням портретів, краєвидів у реалістичному дусі. Зароблені кошти жертвував на підтримку інвалідів УПА. Був співорганізатором Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».

На початку Другої світової війни Харків став жертвою польської боївки, яка 14 вересня 1939 року убила його разом із Зеноном Охрімовичем, студентом Академії, у лузі біля с. Дуліби. Похований митець у Стрию.

Довший час його могилою опікувалась жителька міста Стрия – колишній директор Міської бібліотеки – пані Солонинка Віра Михайлівна. Саме вона приклала багато зусиль, щоб віднайти і зберегти матеріали про життя і творчість художника, знайшла його родичів.

Пошук мистецької спадщини в м. Стрию не дав результатів. Син художника - Олександр Харків, проживає у Філадельфії (США). В оригіналі знайдено тільки три екслібриси та кілька акварелей. Бльшість робіт перебувають у приватних колекціях та за кордоном. В журналах «Нотатки мистецтва», що видаються у США об’єднанням митців українців в Америці, було опубліковано декілька репродукцій з творів художника: портрет. Олія. 1933 р., картина-краєвид. Олія. 1934 р., остання його картина «Моя доля». 1939 р.

Основою творчості художника було зображення природи і побуту людей. Такі картини як «Сіножать», «Підпеньки», «Вісла», «Над рікою Стрий» та інші свідчать про те, що художник безмежно любив природу, сприймав і відтворював глибоко, всією душею її, образи. А роботи «Йордан», «Церква», портрет жінки «Яворівка» говорять, що жив художник разом з народом. Деякі його праці (портрети українських гетьманів, княгині) безслідно зникли. Всі вони мають не лише мистецьку, але й історичну цінність.

Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor