В четвер, 1 липня,  відбудеться зустріч з Віктором Небораком, поетом, прозаїком, літературознавцем, есеїстом.

Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу, куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. І справді, Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск — балаган — буфонада»), а в пародійно-іронічній бубабістській ієрархії Неборак носить звання Прокуратора.

Автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), “Alter ego” (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), «Літостротон» (2001), «Повторення історій» (2005), а також есеїстично-мемуарної прози «Повернення в Леополіс» (1998), «Введення в Бу-Ба-Бу» (2001 і 2003) та літературознавчого дослідження «Перечитана «Енеїда» (2001).  Його вірші ,прозу та есеїстику перекладено більше ніж десятьма мовами, поет є лауреатом багатьох премій. А ще пан Віктор має чималий досвід проведення літературних вечорів, власне 5 років в Золотій залі музею етнографії і народних промислів кожного місяця відбувалися зустрічі під загальною назвою "Третє тисячоліття".

Запрошуємо Вас як завжди в четвер  о17год. до книгарні в будинку"Просвіти".

Михайло Золотуха

Я пісню вкраїнську собі заспіваю

Мовою мами на рідній землі.

(з пісні «Україні» М. Золотухи)

"Сьогодні важко когось здивувати твердженням, що український народ відзначається особливою співучістю, музикальністю, то свою душу він розкриває у співі - сольному чи гуртовому. Бо більше - українська душа і спів > це нерозривне ціле, як писав наш філософ Микола Шлемкович ("Душа і пісня"), застерігаючи водночас від надмірної розспіваности нашої душі, яка топиться в настроях і пливе за водою...".

Порівнюючи нашу нинішню ситуацію в мистецтві та культурі, дійдемо висновку: талановитих особистостей катастрофічно бракує у всіх сферах суспільного життя. Не так багато талановитих авторів і в музичному мистецтві - одержимих і обдарованих, працьовитих і безвідмовних, - які, беручись за найрізноманітніші творчі починання, обов'язково доводять їх до завершення.

До таких особистостей належить, безумовно, й Михайло Золотуха, музикант-пісняр із чималим досвідом музично-організаційної виконавської та педагогічної роботи. На даний час він є автором понад 200 пісень, які достатньо відомі не тільки в рідних околицях Стрийщини і самого Стрия, а здобувають чимраз ширші простори України з Одесою і Донецьком включно. Це означає, що їх часто виконують дорослі та юнь, вони лунають по радіо і ТБ, використовуються як допоміжний чи необхідний творчий матеріал у педагогічній практиці дитячих мистецьких закладів.

24 червня гостями української книгарні будуть знамениті волиняки - це Голова правління ВАТ "Волинська обласна друкарня" Дмитро  Головенко (про нього знають всі, хто дружить з книгою, людина-легенда), та поети Ігор Павлюк та Василь Слапчук.В кожного з цих поетів багато виданих поетичних збірок, обидва є Лауреатами Шевченківської премії, (у Ігоря Павлюка — Народна Шевченківська премія). Про  всі творчі доробки авторів дізнаємося на зустрічі. Взагалі вперше матимемо змогу пізнати глибше волинську літературу. Пропоную вислови знаменитих письменників про наших гостей: "Ігор Павлюк-поет, у якого нема зазору між словом і серцем" — Микола  Вінграновський. "Василь  Слапчук — одна з тих постатей в українській літературі, яких би я поставив у першу п’ятірку, найважливіших, найактуальніших, найцікавіших." (Дмитро Стус).

Отож чекаємо  Вас, як завжди, о 17 год. в книгарні в будинку "Просвіти". І коротеньке знайомство на завершення анонсу:

К.П.

Квітневий порох настав і лежить байдуже
Старий садівник, як назавжди, мовчазний
Згадає булі віки та зворушить душу
Крізь вогкі чорні дерева, неначе сни

З-за відчуття порожнечі глузує морок
Сонце посіяло помсту, та Місяць жне
Бруківкою дзеленчу я бляшаний корок
Похмільне пиво до твого джезу блюзмен 

nahirnyiІноді буває так: починаєш розпитувати чоловіка про одне, а він мимоволі зачепить іншу тему для розмови і та виявиться ще цікавішою. Так вийшло і з героєм сьогоднішньої розповіді — Іваном Нагірним зі Стрия, який зацікавив мене, перш за все, як режисер народного театру "Перелаз", а в ході нашої бесіди відкрилися дві сторони життя Івана Андрійовича.

Народився він у 1964 році. Ще з дитсадка мріяв бути артистом, бо подобалося йому виступати, чути оплески глядачів. Веселу вдачу успадкував від батька, який мав артистичну натуру, полюбляв забавляти на весіллях людей. Після закінчення 8 класу Іван Нагірний поступив у ПТУ №8 м.Стрия, яке закінчив з відзнакою, здобувши спеціальність токара. Проте подальше навчання захотів продовжити у стінах театрального інституту. Мама заперечувала, її підтримали друзі п. Івана і перерадили хлопця. Аргументували тим, що артист –- це не спеціальність, і вчаться в театральному діти режисерів та артистів. Поступив Іван Нагірний у Львівський політехнічний інститут. У вузі освоївся швидко, активно долучився до розвитку художньої самодіяльності, незабаром його обирають культоргом факультету.

anchor