Тримаю в руках книжку, видану видавництвом "Либідь", "Гіацинтове сонце". Сказати,що гарно видана,це значить не сказати нічого.

Книга народилася з великої любові  до людей. Не можу не написати, що власне була на презентації  цього мистецького дива. І була здивована таким творчим проектом. А прийшла ця ідея –- не ідея, а сон –- Світлані Головко. Книжка поезій Ліни Костенко, що так просто і талановито перелита на музику Ольги  Богомолець та ілюстрована унікальними картинами  Івана Марчука. В передмові Ольга Богомолець написала: "Мені дуже хотілося, щоб ця книжка вийшла доброю, щасливою, ніжною, сумною,закоханою, казковою, смішною, колючою, злою, а головне справжньою –- такою, котру хочеш дарувати тим,у кого віриш, і тим, кого любиш... "Бо так багато душ ще сплять..."

І так хочеться цю книжку тримати в руках і не відпускати. Ніби тримаєш Три Унікальних Всесвіти, які тебе обігрівають. Це "слова, як молитви" Ліни Костенко, це картини Івана Марчука, в яких Бог і все ним сотворене. І голос Олі Коломієць, котрий просто робить світ кращим. І так хочеться слухати ці пісні (їх аж два диски) дивитися на картини і відчувати, що ця книжка робить тебе добрішою. Її хочеться дарувати всім, щоб "Гіацинтове сонце" зігріло всіх і принесло радість нам усім.

Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor