Уляна КравченкоЗ нагоди 150-го ювілею від дня народження видатної жінки, педагога, філософа, письменниці і громадянської діячки Уляни Кравченко у видавництві "Апріорі" вийшла книжка "Записки учительки".

Її якісний творчий спадок невеликий, хоча писала вона багато –- особливо на так звані "актуальні" для суспільства теми, але справжньою духовною потугою наповнені саме ті твори, які вона писала для друку, не на замовлення розуму –- а які вільно лилися з її серця, як сповідь, як молитва серед мороку ночі. Читаєш ці короткі спалахи серця, ці протуберанці негаснучої зірки любові, що її вона пронесла крізь усе життя, як свічечку із рук самого бога, –-і мимоволі вражаєшся: яка незвичайна доля! Чому досі про неї не створено фільмів, чому не написано романів –  рівноцінних "Віднесеним вітром"?

Адже вона поставила стільки глобальних питань,  шукала відповідей на такі вічні філософеми, –-глибина її озарінь, просвітлення душі може й і сьогодні захопити та освітити не одну душу: істинна мудрість не знає часових вимірів, вона вічна.

Ось до яких узагальнень вона приходить перечитавши словник Дарвіна."Кожна ростина потребує свойого повного розвою точно означеної кількости тепла. Ростини, спроваджені з теплих країн, справді часом навіть гарно розцвітають, але цвіт їх буде пустий і скоро змарніє без овочу... І перед моїми очами стояли сотки тих ростин почорнілих, зів'ялих, мертвих –-тих мучеників акліматизацій, що були б у своїй батьківщині розкішно цвіли, луги красили... і неначе обвіяв мене мой мороз, що знищив її життя...

Ті правди з життя ростин я переношу в царину духа. Чи ж і ми, люди, хоч обіймаємо просторий світ, не такі немічні, як ті ростини? Чи й декотрі душі не терплять і не гинуть, коли нема відповідних умов до життя? Чи на поборення чужого ворожого впливу не затрачують всіх своїх сил –- так, що організм поволі нидіє, завмирає?"

Плюс один
Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor