Наша творчість

Вибране з творчості наших земляків - відомих і поки що не дуже. :)

Я вже не пригадую, коли і де почалось моє життя серед принцес — жінок, котрих ми зустрічаємо кожного дня, мам, сестер, сусідок, подруг, жінок у чоловічому світі, прибиральниць, кухарок і велителів своїх маленьких королівств, носительками своїх (не)сповнених мрій і вершительками долі одночасно, (не)знаючих це і (не)відчуваючих золотих корунок на своїх головах.

Життя принцес у чоловічому світі може бути дуже цікавим, а може бути і досить нелегким — все залежить від того, яку дорогу (так-так, як у казці) обере собі принцеса, способу пересування у ньому (один кришталевий черевичок на дорозі до підхмарного замку може бути цілковито непридатний, як і кінь у підводному королівстві. Хоча, морський коник може знадобитись). Життя принцес у чоловічому світі обіцяє багато пригод, незалежно від того, чи ви зовсім принцеса зовсім бідного королівства, чи багата цісарівна. Але достатньо мати трішки мудрості, щоб чоловічий світ лежав коло ваших ніг.

Ця книга про нас, принцес, котрі підкорили себе собі і завоювали чоловічий світ, і для тих, котрі тільки збираються це зробити. Не обурюйтесь, мої милі, покора — це не завжди рабство і приниження.

Лише дежавю... Брак алібіs_m
Перетворює кров на селітру
Маски біліють на пагорбі
У журбі алкогольного вітру

Жахом палає освячений біль
На пошматованій плоті війни
Твоя злотисто-іскриста ціль
Ціанідна спекотність слини

Злі дощі, крижані веремії
Довічний зашморг, упертий мат
Облудні метелики-вії
Бажана відповідь, лячно німа

Пекельне звершення мрії.
За сміхом полум'я правди нема



-&-

Якось в дитинстві мені приснилося Море. Я ніколи його не бачив, але одразу його впізнав, зрозумів, що саме цей безкінечний простір води- Море! Я стою на лінії, що ділить світ навпіл: одна половина, та, що суха- позаду мене, а друга, вщент налита водою- перед моїми очима.

Коли я прокинувся, то запитав про Море своїх батьків. але вони ніколи не бачили Моря, тому нічого мені не змогли відповісти. Тоді я став питати про Море у жителів нашого містечка, але ніхто з них не бачив Моря, і тому не зміг нічого про нього сказати. "Невже вам ніколи не кортіло подивитися на Море?"-питав я у людей. Дехто засоромлено шепотів мені на вухо, що колись йому начебто дужжже кортіло, що подивитися на Море бодай одним оком крізь щілини між пальцями долонь того, хто тобі забороняє бачити Море, було найзаповітнішою мрією його дитинства, але вона чомусь так і не здійснилася...

"Чому ж так і не здійснилися ті мрії?"- питав я подумки самого себе. І одного чудового дня покинув дім і пішов шукати Море. Бо у мене також народилася особисто МОЯ найзаповітніша мрія дитинства- бачити Море...
Я йшов світами, волочачи за собою торби суму за рідною домівкою, допомогти нести які не зміг би жоден із тих, кого я стрічав на своєму шляху. Але єдине, що тримало мене на ногах- Море. Воно було десь онтам, за тим лісом, за тією горою, під отим Місяцем, що здирався по нічному небу вгору, задоволений, що чистий, бо щойно купався у моєму Морі. Як же я заздрив Місяцю, який відбивав світло- ні, не Сонця, а Місячної доріжки, яка іскрилася в Морі під його, Місяцевими ногами!

Я напишу апостолу Петру
Доповідну про кожного із вас.
Не знаю лиш на дату на котру
Бо, в принципі, ніхто не знає час…

Я напишу про кожного лиш те,
Що ви самі уже розповіли.
Завдання це доволі є просте,
Адже такими ви в житті були.

 


Hаче не вийти з цієї гри
& я волаю з безтями
чуттів із туманів пам'яті

безслівно свавільний вітер
розбійник невірний розп'ятий
цупкими уламками мрій

як відлунює свіжа тиша
виблискує півімла
невід'ємно кришиться ніч

Місяць вбирається в тінь
& Стигнуть безплідні чари


(Darksider)

anchor