К.П.

Квітневий порох настав і лежить байдуже
Старий садівник, як назавжди, мовчазний
Згадає булі віки та зворушить душу
Крізь вогкі чорні дерева, неначе сни

З-за відчуття порожнечі глузує морок
Сонце посіяло помсту, та Місяць жне
Бруківкою дзеленчу я бляшаний корок
Похмільне пиво до твого джезу блюзмен 

Квітневий порох настане яко тать в нощи
Місто огорне лункий ледь видимий дим
Твоя Алтея під ранок загубить ключі
І твій садівник зникне, на все & завжди



-- -- -



A Day In The Light


я святкую безкрай та велич
спокій вирію, хмарну ніжність
вітровії за вічну північ


я святкую жагуче листя
на кордоні сезону спраги
електричне вдихання міста


я святкую незнаний обрій
світ вогнів & неони реклами
золоті печалі зіркові


я святкую чарівний безлад
дні зі скла, тріумфально скреслі
у свічадній вітрині пекла



-- -- -



*
на потІм *

(сюїта)

душе моя. почуття сіячі рису
у старі глини, занурені в каламуть
на схилі гори зі святою кригою


лілеє світу, теракотова лампо
миро чи ладан курити на щастя нам
доки сивіє божій людині поживне
перламутрами сутінкової зливи


зорі пречисті з безодні трепетної
на хвилях люстер нічний голос пристрасті
тьмяномідноволосої риби панни


мрії сліпо плетуть свої павутиння
легіони спіритів тліють розкішно
пісок лабіринтів, білий карарський лід
ілюзорні омани за обрій безслідний



~}=-



вогнища квітнуть на сході ночі
жагуча папороть лиже хмари
стрибають демони парубочі
звиваються пустельні почвари

у феєрверках усіх забажань
вмирає світ і чорніє космос
знеболені зорі усіх прощань
знаки криваві маряться мостом

напівосяяний брат фердинанд
лупить у потойбічні литаври
вічне надірвано мов амперсанд

синхронні люмінесцентні маври
зливають страхіття видовищні
на яскраві жерла жертовників



~}=-



танцює безталанний арлекін
і вечір убиває протияддя
напам'ять подумки гортає
за тінню тінь


обтяжений всіма гріхами змій
полює звичний елегійний відчай
і місяць ніжно золотиться
на тьмянім тлі


мій вільний брате. лагідно спочинь
всі двигуни зупинено навічно
вертаються в порти північні
видінь сніги



~}=-



від якого простого лігва
якого епічного мена

ти проминеш, злота Єлено
кришталем увінчана піхво

не співатимеш божевільне
волооким і таємничим

на розкішному полі битви
під скляніючим вітровієм

кровлячи маковиння ніжне
на гарячковий видих

у безтямі полів імлистих
дні скорботи збирає твій

(жнець)



-- -- -

 


Сергію О.


диявол приходив у всіх одежах
дитиною з лісу, панною хвиль
наче срібло текло між венами
наче слова смакували гіркий світ

диявол глумився, хляв мою спрагу
влізав у личини тисяч облич
курився в чадильному трепеті
абсентовим попелом віявся в ніч

диявол вертався з блиском жбурнути
зранений квіт потойбічних міст
у прецизійно роз'ятрену млість
на круковім оці явити місяць



-- -- -

 

 

(до Л.С.)

І

Коли вітер поверне Алтеї ключі
і в яскраве вбереться літо
під плодовим садом
зійшовши у тінь
Я зустріну Літанію Світлу


ІІ

Коли сонце оздобить пекельні врата
і гармонії буде відкрито
стиглий спокій проллється
мов чистий метал
Я зустріну Літанію Світлу


ІІІ

Як світанок осяє німі небеса
і озветься нечутна волинка
коли кожна піщинка
мовчатиме в лад
Я зустріну Літанію Світлу


IV

Як вінчаються символи
в сутність одну
як чуттів розсиплеться низка
на сувої, що біль обертає на сум
Я зустріну Літанію Світлу



*
Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor