myhajlo mandrykСтрийщина багата на славні імена. Достойне місце серед цієї плеяди займає ім’я Михайла Мандрика, якого по праву називаємо літописцем рідного краю. Саме в дні його ювілею, до якого, на превеликий жаль, він не дожив, нам, краєзнавцям, хочеться сказати про нього слово. Слово про людину, яка досконало знала історію своєї малої Батьківщини. Ці знання він залишив нам у своїх краєзнавчих виданнях, що є надзвичайно вартісними для кожного свідомого краянина.

Якось під час чергового засідання редколегії двотомника “Стрийщина” Михайло Мандрик зізнався: “Так багато ще треба зробити, а так мало часу”. Тоді ці слова, що пролунали з уст енергійного чоловіка, за участю якого в останні двадцять років відбулося багато цікавих історичних подій, культурно-просвітницьких заходів, не сприйнялися всерйоз. Прикро, але ті слова були віщими.

Михайло Мандрик належав до когорти тих людей, які не знають, що таке спочинок. Не зважаючи на вік, він весь час був у праці – інтелектуальній чи фізичній. Він ніколи не стояв на місті, а постійно рухався вперед, до нової мети. Його творчим надбанням стали драматичні твори, сценарії та літературно-критичні роботи, а також понад десять краєзнавчих праць, які кожен краєзнавець високо цінує.

Однією з перших його краєзнавчих розвідок став допис до збірника “Хвилі Стрия” (1995 року видання) під назвою “Дорога до храму”. Михайло Мандрик зробив  досить детальний екскурс сторінками історії “Просвіти” Стрийщини, тісно пов’язуючи його з історією галицького просвітянського руху другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Описав також відродження цієї організації на Стрийщині та її  діяльність у перші роки незалежної України.

У 1998 році вийшли в світ ще дві його краєзнавчі праці. Перша з них під назвою “Стрийщина: Шлях до волі” відразу ж принесла йому нове ім’я – літописець Стрийщини. Згадана книга – це роздуми та спогади автора про шляхи боротьби галичан за незалежність, участь стриян у цих складних драматичних процесах. У цьому літописі автор намагався дати характеристику людям і подіям не з позиції 1992-1993 років, а з позиції того часу, коли ці події відбувалися. Михайло Мандрик зізнається: “Тішу себе думкою, що книжка стане цікавою для широкого читацького загалу Стрийщини”. Заслуговує на увагу розділ цього дослідження “Боротьба за державність”, де розповідається про заснування “Просвіти” на Стрийщині, розвиток преси і театрального мистецтва у ХІХ – на початку ХХ століття. Події першої світової війни і героїчний шлях січового стрілецтва також в полі зору краєзнавця. Багато маловідомих фактів автор подає у розділі “Боротьба за відновлення державності”, де змістовнно висвітлені теми про створення ОУН у нашому краю, дії націоналістичного підпілля. Цю тему ілюстровано спогадами підпільників-стриян В. Злупка та І. Поповича. У розділі “Досвітні огні на Стрийщині» Михайло Мандрик веде розповідь про наших краян-шістдесятників Зеновія Красівського, Ярослава Лесіва, публікує спогади Мирослава Меленя.

Як жили стрияни при радянській владі, зберігаючи національну ідею, традиції,звичаї? Про це Михайло Мандрик розповідає у розділі книги під назвою “У двох вимірах”. Автор підмічає: “Життя народу кілька десятиліть нагадувало бочку з подвійним дном, де зверху лежало для “них”. А під другим дном – найцінніше для себе». Саме про це найцінніше веде мову автор, висвітлюючи творчий шлях хорових колективів “Ватра”, “Щедрик”, фольклорного ансамблю “Джерельце”, бойківського ансамблю “Підгір’я”, а також літературно-мистецького об’єднання “Хвилі Стрия”.

Але найцікавішими і найвагомішими для стриян є роздліли книги, в яких М. Мандрик висвітлює події оксамитової революції на Стрийщині. Ці сторінки написані щиро, з палким відчуттям пережитих подій. Адже автор сам був учасником і організатором не одного революційного почину в місті. Третя частина книги носить назву “За незалежну Україну”, де описано події 1988 – 1993 років. А це – унікальний матеріал про відродження УГКЦ, перші засідання клубу “Аргумент”, створення товариств української мови ім. Тараса Шевченка, “Меморіалу”, “Руху”, “Пласту”, ”Союзу Українок”, які діяли в складних умовах двовладдя. Сторінки історії краю  у цій книзі переплітаються з особистими спогадами автора, його роздумами.

Цього ж року світ побачив невеликий томик за назвою “Сторінки історії “Просвіти” Стрийщини”. Цю краєзнавчу розвідку Михайло Мандрик писав як просвітянин і від імені просвітян. Адже він був одним з ініціаторів відродження цього товариства на Стрийщині. У 1988 -1989 роках М. Мандрика громада обрала заступником голови Товариства української мови імені Шевченка (згодом переіменованого на “Просвіту”). Двічі (у 1990 і 1993 роках) обирався головою цієї організації. У цьому дослідженні автор розповідає про початки організованої просвітницької роботи в Галичині, заснування Львівської “Просвіти”, створення філії цього товариства у Стрию.Значне місце займає розповідь про діяльність товариства до першої світової війни і між двома світовими війнами. Широко і повно подано історію десятирічної діяльності відродженої у нашому місті “Просвіти”. При цьому автор опирався на архівні матеріали та документи різних етапів становлення цієї організації.

Наступного 1999 року стрияни отримали ще одну його краєзнавчу працю – довідник “Вулиці рідного міста”. Михайло Мандрик склав перелік назв перейменованих в часи незалежної України вулиць. Видання було присвячене Дню міста. Інформація тут подана у вигляді таблиці з розділами “Назва вулиці”, “Де знаходиться”, “Чому так названа”. Автор дає стислі довідки про історичні постаті, іменами яких названі вулиці міста, а також про події, в честь яких їх названо. З цього невеликого довідника ми одержуємо стислу інформацію про видатних уродженців краю Олексу Бобикевича, Остапа Нижанківського, Євгена Олесницького, Степана Бандеру, Олексу Гасина, Степана Охримовича, Степана Дубравського, Ольгу Бачинську та інших.

mandrykКраєзнавча праця Михайла Мандрика тісно пов’язана зі святинею стриян – Народним домом. Відомо, що у 1996-2000  роках М. Мандрик працював директором Народного дому. Цій праці він віддавався всеціло, з любов’ю та ентузіазмом. Знав кожну закутину цієї історичної будівлі, з душею приклався до її впорядкування, дбав про те, щоб тут панував національний дух. Любив малювати, то ж власноруч створив панно “Україна: гордість, честь і слава”, “Україна – мій рідний край”. Доброю згадкою про колишнього директора є постаті козаків в інтер’єрі вестибюлю, галицький герб над сценою концертного залу і ще багато інших дрібниць, до яких ми вже звикли і майже не помічаємо. Звичайно, столітній ювілей цієї святині надихнув Михайла Мандрика на нову дослідницьку працю. Цій даті краєзнавець присвятив свою чергову розвідку: суспільно-історичний нарис “Стрийський Народний дім”. Епіграфом до книги М. Мандрик взяв слова Євгена Олесницького: “Будинок цей збудовано з любов’ю до свого народу”. У цій книзі, яка вийшла у кінці 2000 року, автор висвітлює історію спорудження Народного дому у Стрию, розповідає про його архітектора Івана Левинського,  хронологічно відтворює урочисте відкриття Народного дому 1 січня 1901 року, публікує промову Євгена Олесницького, ініціатора будівництва та інші архівні матеріали, що стосуються цієї події. Працюючи над нарисом, Михайло Мандрик не раз заходив до краєзнавчого музею, користувався нашою фондозбірнею. Ретельно вивчав цінний експонат - «скрижаль» жертводавців, що зберігається у музеї. Тож згодом у книзі окремим розділом подав тему про жертводавців на будівництво дому. У наступних розділах автор широко висвітлює діяльність Народного дому першої половини ХХ століття. Свою розповідь ілюструє архівними документами та спогадами стриян, зокрема Яреми Дубицького, Юрія Бородавки. Наступні розділи книги присвячені боротьбі української громади за повернення своєї святині, діяльності громадських організацій, клубів, творчих колективів, створенню музею “Просвіти”. У післяслові автор підкреслює, “що через стрийський Народний дім пройшли сотні людей, що несли на собі тягар боротьби за національну ідею, але також пройшли тисячі, що виховувались на цій ідеї. Всі вони творили не тільки загальну українську історію, але й залишили свій слід у маленькій історії – історії Народного дому”.

У 2001 році виходить друком його книга “Родина Барабашів зі Стрийщини”, в якій ведеться розповідь про те, як формувалися світоглядні засади родини, що походить з Конюхова Стрийського району, висвітлюється біографія уродженця цього села Мирона Барабаша, його складна життєва мандрівка на чужину, повернення на Стрийщину і зустріч з автором. Цього ж року побачила світ краєзнавча розвідка про рідне село Михайла Мандрика – Підгірці на Ходорівщині.

Наступна книга, що вийшла у 2002 році,присвячувалася кооперативному руху в Україні та історії діяльності Стрийської кредитної спілки “Вигода”. Це краєзнавче дослідження під назвою “Десять років служіння громаді” знайомить читачів з досягненнями кооперативного руху перед першою світовою війною, долею крайової кооперації у 20-30-х роках ХХ століття. Автор подає короткі життєписи визначних діячів цього руху. Друга частина праці присвячена Стрийській кредитівці “Вигода”. Михайло Мандрик разом з іншими просвітянами міста був ініціатором відродження кооперації на наших теренах, то ж усвідомлював, що творить історію, продовжуючи тяглість минулих подій. В книзі аналізується фінансова діяльність, подаються всі структурні одиниці “Вигоди”, ведеться мова про побутову і господарську сторони діяльності цього об’єднання. Книгу завершує розділ “Із хроніки “Вигоди”. Це видання гарно ілюстроване світлинами про діяльність колишньої і сучасної кооперації.

Цього ж року М. Мандрик публікує свою краєзнавчу розвідку у розділі “Сторінки публіцистики” чергового видання альманаху “Хвилі Стрия”. На сторінках альманаху він висвітлює етапи стрийської революції. Здійснюючи ретроспекцію в історію, розповідає про січове стрілецтво, листопадовий зрив у Стрию, створення ОУН, дисидентський рух. Далі – моменти відродження краю, революційні події часів відродження. Цю розвідку автор завершує словами: “А я, скромний автор цих рядків, до кінця життя дякуватиму Всевишньому за дароване Ним щастя бути в самій гущі подій на Стрийщині протягом 1988 – 1991  рр., брати в них участь і описати їх для нащадків”.

“Скільки-то натерпілася людина за те, що мала від первородного дару Божого, – за волю, свободу, незалежність!” – такою думкою розпочинає Михайло Мандрик свою наступну дослідницьку працю з історії тюрми у Стрию. Краєзнавець гідно виконав свій громадянський обов’язок, висвітлюючи трагічні сторінки нашого краю у книзі “Стрийська Бастилія”, що вийшла у видавництві “Каменяр” у 2005 році. Ця праця була приурочена відкриттю Меморіального комплексу “Борцям за волю України” на території колишніх казематів. На сторінках цієї книги – не лише історія репресій різних окупаційних режимів, але й нелегкі долі людей, які пройшли тортури і страждання. Основне місце в книзі відведено розповіді про старшні катування в’язнів енкаведистами на території тюрми в червневі дні 1941 року.

Не міг оминути талант літописця рідної сторони. То ж у 2006 році виходить у світ його дослідження “Повстанська Ходорівщина”. На першій сторінці – посвята: “Присвячую моїм краянам з Ходорівщини, щоб пам’ятали нащадки, що їх предки також клали гарячу цеглину у побудову Української Самостійної Держави”. Автор зробив огляд повстанського руху краю, проаналізував збройні дії УПА на цьому терені, подав списки загиблих земляків, життєписи повстанців.

Михайло Мандрик за фахом – педагог, викладач української мови і літератури. Він любив поетичне слово і умів дати належну оцінку його творцеві. То ж не дивно, що з-під його пера у 2008  році вийшла книга “З громадою обух сталив”, присвячена 70-літтю його побратима Віктора Романюка – поета, публіциста, перекладача, громадського і політичного діяча, лідера Стрийської революції 1988-1990 років. Крім роздумів над багатогранною поетичною і публіцистичною творчістю, Михайло Мандрик аналізує основні аспекти його самовідданої громадсько-політичної та культурно-просвітницької діяльності, спрямованої на пробудження національного самоусвідомлення мешканців Стрийщини.

Останньою працею Михайла Мандрика стало глибоке і багатогранне дослідження про наш край. Разом з Віктором Романюком він задумав видати унікальне енциклопедичне видання про Стрийщину, публікуючи дослідницькі матеріали про місто Стрий і Стрийське Підгір'я. До праці Михайло Мандрик взявся з великим натхненням і ентузіазмом. У співавторстві з Віктором Романюком ним написано перший том цього науково-популярного видання, який вийшов у світ навесні минулого року. У першій книзі “Стрийщина. Сторінки історії” М. Мандрик подає географічно-природничий опис  краю,  розповідає про громадсько-політичне життя, виробничі традиції, рільництво, здобутки культури, освіти. Тут читач знаходить відповіді на багато питань з історії нашого краю. У цій праці автор  аналізує всю краєзнавчу літературу про Стрий і Стрийщину, критично зазначаючи, що попередники оминули багато сторінок історії, пов’язаних з українським патріотичним та національно-визвольним рухом, замовчували промовисті факти з історії Стрия.

Самовіддано працював краєзнавець і над другою книгою цього видання. Михайло Мандрик подав десятки біографічних довідок про відомих людей, життя яких пов’язане з нашим краєм. На жаль, його праця побачить світ вже після його смерті.

Слід зауважити, що майже всі праці Михайла Мандрика видані Стрийським видавництвом «Щедрик».

Краєзнавці цінують Михайла Мандрика як палкого прихильника музейної справи. Відомо, що він власноруч створив музей історії “Просвіти” у Народному домі, з запалом і поривом душі до останніх днів життя працював над створенням експозиції про Українських Січових Стрільців в аграрному коледжі.

Саме з музейництвом пов’язана наша остання зустріч, що відбулася минулої осені. Усміхнений, з бадьорим настроєм і захопленням він провадив мову про свій майбутній музей історії  стрілецтва.

Був краєзнавцем, літератором, педагогом, але перш за все – патріотом, який щиро вболівав за долю Вітчизни. Про це свідчать його слова : “А в моїй уяві – храп коня під диким ординцем. Він прийшов на Україну по ясир. Ось він широко розмахується і звичним рухом закидає аркан. Ще мить і цупке мотуззя зашморгу стисне горло нещасної жертви... Україно, за які гріхи ти спокутуєш так тяжко? Україно, чи довго ще бути тобі ясиром?”

Зеновія Ханас,
заступник директора з наукової
роботи Стрийського краєзнавчого
музею «Верховина», м.Стрий.

Бібліографія творчості М. Мандрика.

 1. Дорога до храму/Хвилі Стрия. – Стрий: Щедрик, 1995.
2. Стрийщина: Шлях до волі. – Стрий: Щедрик, 1998.
3. Сторінки історії “Просвіти” Стрийщини. – Стрий: Щедрик, 1998.
4. Вулиці рідного міста”.– Стрий, 1999.
5. Стрийський Народний дім. – Стрий: Щедрик 2000.
6. Родина Барабашів зі Стрийщини. – Стрий: Щедрик, 2001.
7. Десять років служіння громаді – Стрий: Щедрик, 2002.
8. Стрийська Бастилія. – Львів: Каменяр, 2005.
9. Повстанська Ходорівщина. – Стрий: Щедрик, 2006.
10. З громадою обух сталив. – Стрий: Щедрик, 2008.
11. Стрийщина. Сторінки історії. – Стрий: Щедрик, 2010.



Сподобалась стаття? Поділись нею в мережі!
anchor